Глава 3. Основні риси цивільного права зарубіжних країн

чні (двосторонні) та односторонні; 2) мінові та алеаторні (ризикові); 3) оплатні та безоплатні; 4) консенсуальні та реальні; 5) одночасні та продовжувані у виконанні тощо.

У законодавстві містяться вимоги до договору, основними з яких є: наявність в осіб право- та дієздатності до укладення цього виду договору; наявність певної форми договору; правомірність змісту договору; наявність підстави договору (каузи). При цьому дуже чіт­ко прописаний порядок укладення договору, який поділений на дві основні стадії: 1) пропозиція вступити в договір (оферта); 2) згода на укладення договору (акцепт). Власне оферта зобов'язує особу до очікування і не може бути відізвана до певного строку.

Деліктними є зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди особі чи її майну, що не пов'язане будь-якими договірними зобов'язаннями. Делікти поділяються на генеральні (загальні під­стави відшкодування заподіяної шкоди: протиправне діяння, наяв­ність шкоди, причиново-наслідковий зв'язок між ними та вина за-подіювача шкоди, яка, як правило, презюмується) та спеціальні (ті, що мають специфіку, викликану певними особливостями).

Спадкове право

Спадкове право як інститут цивільного права в континентальній системі — це сукупність норм, що регулюють відносини, пов'язані з переходом прав та обов'язків померлого до інших осіб (універсальне правонаступництво). При цьому можливі випадки (легати), коли спадкоємця звільняють від виконання зобов'язань спадкодавця (сингулярне правонаступництво).

Вирізняють два види спадкування: за заповітом та за законом. У випадку спадкування за заповітом до спадкування закликають­ся особи, вказані у заповіті. При цьому вирізняють такі форми запо­віту: 1) власноручний; 2) заповіт у формі публічного акта; 3) таєм­ний заповіт тощо. Спадкування за законом можливе у випадку, ко­ли немає спадкування за заповітом (аЬ іпіезіаіо). При спадкуванні за законом враховують певні черги (Російська Федерація), паранте-ли (Німеччина, Швейцарія), розряди (Франція), тобто встановлені законом залежно від різних обставин групи осіб, які закликаються цо спадкування. При цьому представники попередньої групи усува­ють від спадкування іншу.

§ 3. Англо-американська система

Загальна характеристика

До країн з англо-американською системою цивільного права на­лежать Велика Британія, СІЛА, Канада, Південно-Африканська Ре­спубліка, Австралія, Нова Зеландія, частково Індія та Ізраїль. В ос-

^6

нові цієї системи права лежить звичаєве право (соттоп 1а\у) як наслідок діяльності королівських судів феодальної Англії та права справедливості (Іаш оі е^иіа1^у), що було результатом діяльності су­ду канцлера (суду справедливості), які в своїй сукупності і склали прецедентне право (сазе 1а^).

Дане право поширилося й на інші країни, які, переважно, ко­лись були колоніями Британії. І саме в них воно піддалося суттєвій модифікації з урахуванням національних особливостей. Особливий вплив на модифікацію прецедентного права здійснили США, що обумовлено стрімким розвитком комерційних відносин у цій країні.

Слід зауважити, що англо-американське право не знає поділу на право приватне та публічне1. Окрім цього, в англо-американській системі цивільного права немає поняття «галузь права». Замість галузевого підходу існує так званий «проблемний підхід», внас­лідок чого під правом розуміють сукупність правових норм, що вре­гульовують будь-яку сферу суспільних відносин. Саме це дає мож­ливість виокремлення конкурентного, медичного, видавничого, бір­жового, страхового, банківського права тощо.

Джерела права

Найбільш поширеним джерелом цивільного права в англо-амери­канській системі є судовий прецедент, тобто сукупність рішень судів вищої інстанції, що є обов'язковими для застосування нижчими судами при вирішенні аналогічних справ. При цьому вони можуть прийма­тись, змінюватись чи скасовуватись залежно від потреб практики.

Досить велика роль відводиться також і звичаям, які є передумо­вою формування нових прецедентів. Особлива увага приділяється діловому звичаю, який є основою рекомендаційних (модельних) ак­тів, місцевому економічному звичаю, узвичаєнню та заведеному по­рядку взаємин.

І майже зовсім нівельоване значення нормативно-правових актів в англо-американській цивільно-правовій системі. Чинні норматив­но-правові акти за своєю структурою не є систематизованим (коди­фікованим) законодавством, вони регулюють лише окремі інститути цивільного права і носять консолідований (механічно систематизова­ний) порядок (наприклад, Торговий кодекс СІНА). Однак слід зазна­чити, що останнім часом в англо-американській системі спостерігаю­ться тенденції щодо зростання ролі та значення нормативно-право­вих актів у регулюванні та охороні суспільних відносин.

1 Однак дане твердження інколи заперечується окремими авторами, які вбачають внас­лідок процесу зближення цивільно-правових систем сучасності зачатки розмежування між приватним та публічним правом і в англо-американській системі (Кулагин М. И. Предпринимательство и право: опьгг Запада. — М., 1992. — С. 15-16).

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава 3. Основні риси цивільного права зарубіжних країн

Дана ситуація є наслідком того, яке значення відводиться докт-зинальному вченню. Якщо в континентальній системі доктриналь-іе вчення є чіткою та логічною системою знань, на підставі якої рормується чинне законодавство, то в англо-американській системі їоктрина не є настільки системною і основний вплив на розвиток іаконодавства відіграє судова практика.

Слід зазначити, що останнім часом чітко спостерігається тенден-;ія до зближення двох правових систем. В англо-американській си-:темі дедалі більшу роль починають відігравати нормативно-право-й акти, натомість в континентальній системі спостерігається підви-цення значення прецедентного права.



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

+ 37 = 42