Додаткові теоретичні відомості

Біологічним тканинам притаманні такі електричні властивості.

1. Активний опір. Проходження постійного або змін­ного електричних струмів крізь біологічну тканину завжди супроводжується виділенням теплової енергії, що свідчить про наявність активного (омічного) опору (R). Величина цього опору залежить від розмірів об’єкту і його електрич­них властивостей, що визначається питомою електричною провідністю.

Можна показати (див. розділ 4 в першому томі), що пи­то­ма електропровідність речовини (g) визна­чається кон­центрацією зарядів (с), їх величиною (ez) і рухливістю (b):

g = c - ez - b.

Відповідно, величина електричного опору або провід­ності біологіч­них тканин при однакових геометричних розмірах залежить від цих величин.

Питомі опори різних біологічних тканин можуть відріз­нятись у тисячі разів, що визначається, в першу чергу, концентрацією вільних зарядів у рідких середовищах біологічних тканин.

2. Ємнісні властивості біологічних тканин. Конструк­тив­но більшість біологічних тканин складаються з послі­дов­них шарів, які добре або погано проводять електричний струм, тобто за своєю структурою відповідають будові конденсатора. Другою складовою частиною електричної ємності біологічних тканин виступає ємність клітинних мембран, яка, як відомо, має досить значну величину.

Доказом ємнісних властивостей біологічних тканин виступають такі факти: а) зменшення імпедансу тканини при збільшенні частоти електрич­ного струму; б) амплітудне значення струму випереджає по фазі амплі­тудне значення напруги.

Величина ємнісного опору визначається за формулою:

,

де w – циклічна частота змінного струму.

3. Індуктивні властивості біологічних тканин. Конст­рук­тивно ці властивості у біологічних тканин виражені дуже слабо. Індуктивний опір проявляється при дуже високих частотах змінного струму (область НВЧ і КВЧ коливань).

Величина індуктивного опору визначається за форму­лою:

.

Електричні схеми можуть вміщувати різні елементи (R, ХC і ХL), ввім­кнені в схему довільним чином. Повний опір електричного кола, що містить ці елементи, змінному струмові називають імпедансом Z.

Мал. 6.42.Еквівалентні елект­рич­ні схеми біологіч­них ткани­ни. Мал. 6.43. Дисперсія імпедан­су біо­ло­гіч­них тканин; 1 – “жива” тканина; 2 – “мертва” тканина.

Експериментальні дослідження біологічних тканин свід­чать про те, що найпрос­тіші еквівалентні електричні схеми біологічних тканин можуть бути одержані послі­довним та паралельним з’єд­нан­ням R та С (мал. 6.42). Таке з’єднання елемен­тів у схемі забезпечує збіг частотних за­лежностей імпе­дан­су біологіч­них тканин та вказаних схем.

Залежність повного опо­ру (ім­педансу) від частоти змінного стру­му називається дисперсією імпе­дансу, або дисперсією елек­тро­про­відності. Для біологічних тканин ди­сперсія імпедансу має складну форму (мал. 6.43).

Вимірювання електропровідності біологічних тканин дозволяє вив­чати процеси, що відбуваються у живих клітинах та тканинах при зміні їх фізіологічного стану як у нормі, так і при патологічній дії факторів, що ушкоджують тканину. Малі напруги, які використовуються при цьому, не вносять істотних змін у фізико-хімічні процеси, що відбуваються в біооб’єктах.

Для оцінки дисперсії імпедансу біологічних тканин розглядають кое­фіцієнт дисперсії імпедансу Кd, що дорів­нює відношенню імпедансів біологічних тканин на низьких Z(нч) та високих Z(вч) частотах:

Кd = Z(нч)/ Z(вч).

На практиці дисперсію імпедансу біологічних тканин вимірюють у діапазоні частот 1000 Гц (низька частота) – 10 МГц (висока частота). Для цих частот значення Кd для живої тканини дорівнює 10–15, а для пошкод­женої або мертвої тканини не перевищує 5. За значенням цього коефіці­єнта можна зробити висновок про життєздатність біотканин або органів, що підлягають трансплантації.

У даній роботі дослідження дисперсії імпедансу для різних біологіч­них тканин проводять у діапазоні частот змінного струму 200 Гц – 200 кГц

Визначення імпедансу біологічної тканини здійснюють методом порівняння падіння напруги на відомому опорі та на біологічній тканині (мал. 6.44).

Мал. 6.44. Схема установки для дослідження дисперсії імпедансу біологічних тканин.

Із запропонованої схеми видно, що електричний струм, який протікає через послідовно увімкнені опори (відомий – R і невідомий – Z), буде однаковий, тобто:

або ,

звідки

.

Ця формула дає можливість виміряти імпеданс, визначивши падіння напруги на відомому опорі R та на об’єкті Z.

Якщо для вимірювання UR і UZ використовувати електронний осци­лограф, не змінюючи коефіцієнт підси­лення, то величину опору Z можна знайти за формулою:

,

де AZ амплітуда падіння напруги на біологічному об’єкті (в мм), AR – амплітуда падіння напруги на опорі Rмм).



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

33 − = 30